с. Івківці 

Древнє село Івківці знаходиться по шляху Прилуки - Лохвиця. Воно зовні нічим не відрізняється від більшості сіл Чернігівщини. Перші згадки про село з'явилися в 1629 році. Багато років тому село мало назву Івці. Збереглися усні перекази, що на кутку Пастухи поселився колись пастух Івко, від чого і пішла назва Івці, а дещо пізніше - Івківці.

Більшість населення Івківців належало до козаків. Зовсім мало було кріпаків, до яких козаки ставились з презирством. Дуже важко було одружитися кріпакові на козачці. Про це ще пам'ятають старожили, які живуть в селі.

Відроджувати джерела – є доброю традицією на Прилуччині. Тож і в Івківцях освятили джерельце, яке притулилося у вельми мальовничій місцевості – парку поміщика Вахримєєва. Саджанці для цього парку завозили з Європи - аналогів немає ні в славнозвісній Умані, ні в Тростянці. Колись у парку був каскад ставків з плаваючим острівцем, де полюбляли відпочивати пани. З часом ставки висохли, та на згадку про один з них залишилося джерело. Думка відродити це джерело виникла нещодавно. А скуштувавши джерельної води, загорілися івківчани бажанням продовжити благородну справу: розчистити панський парк, по можливості, відродити його, відродити панську купальню, відкрити музей народного прикладного мистецтва.

 Парк "Дубина"

Ще одним улюбленим місцем Прилучан є Івківський парк, пам’ятка садово- паркового мистецтва XVIII ст. У парку охороняються п`ять видів сосен, а вік деяких дерев сягає понад 150 років! Є береза чорна, сосна кедрова, ялини, дуби. А яка тут панська купальня на природних джерелах! А ставки!

Криниця с. Івківці знаходиться на території старого панського парку. А сама криниця ніби спосіб нагадати людям про те, що природа просить захисту та оживлення.

Церква на честь Святої Параскеви

Дерев'яна, хрестоподібна церква була побудована в 1773 році За часів гоніння, в період колективізації, церкву було закрито. А в 1991 році святиню було заново освячено.