За синім лісом, за криничкою з холодно водою, про яку знають всі перехожі, розкинулося село Подище. У далекому минулому воно входило до Посулля, яке населяли суличі - пагінці слов'янського плем'я. Згідно з переказами, на північ від сучасного села знаходився населений пункт, де жили козаки – було там до 20 дворів. А поселення офіційно називалося Селище. У XVI - ХУII ст. його повністю спалено ратними людьми Б. Годунова. Є підстави гадати, що сталося це 1604 року.

Проте хліборобське село не загинуло, відродилося. Нові згадки з'являються 1656 року, коли для врегулювання конфлікту між Ладанським і сусідніми монастирями Петро Дорошенко призначив комісію, в якій село Подище представляли Пилип Білоцерковець із зятем Грицьком.

Сучасна назва села походить від слова "подол". У 1666 році царський уряд провів перепис його населення: значилося 72 двори і 6 хат.