Серед зелених дібров, топких боліт пригорнулося до тихого Удаю старовинне село Удайці. Відразу ж подумається: "Як поетично! Удай - Удайці". Але до 1947 року село мало іншу назву - Мамаївка. Мамаївці не поталанило. Розповідають, що на початку століття була думка прокласти залізницю від Линовиці до Мамаївки, де діяв спиртзавод. Але на заваді стала перша світова війна. Якби цим планам судилось збутись, то квітла б Мамаївка!

За однією з легенд, назва села пішла від першого поселенця козака Мамая, може, одного з тих, яких змальовано на картинах з чубом - оселедцем, конем чи музичним інструментом.

Вперше про Мамаївку згадується ще в 1629 році. Село входило до складу Прилуцького полку (полкова сотня). У 1689 році воно було віддане Мазепою головному судді Кіндрату Тарасовичу. А далі переходило від багатого полковника Д. Горленка до полкового судді М. Огроновича. Володіли селом і генерали. Навіть генерал - майор сербського гусарського полку І. Стоянов, який перебував на службі в Росії, був господарем земель в Мамаївці, бо землі справді тут чудові.