Єгоров Валерій Ігорович
Валерій Ігорович Єгоров народився 17 грудня 1989 року в місті Прилуки Чернігівської області, закінчив Прилуцький гуманітарно-педагогічний коледж у 2008 році, здобув спеціальність «педагог-організатор».
У 2013 році закінчив Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова.
25 грудня 2015 року втретє підписав контракт на проходження військової служби.
19 лютого 2018 року під час виконання бойового завдання, група сержанта Єгорова потрапила під обстріл з АГС-17 і від отриманого поранення він загинув.
Похований у м. Прилуки.
Маслов Віктор Олегович
Маслов Віктор Олегович народився 11 листопада 1968 року в м. Прилуки Чернігівської області, з 2005 року проживав в с. Даньківка Прилуцького району Чернігівської області, українець.
Освіта повна середня, закінчив Прилуцьку середню школу №5. Після її закінчення навчався в СПТУ №8 смт. Ладан Прилуцького району.
У 1986 році був призваний на військову службу, яку проходив в Афганістані. У 1988 році демобілізувався.
Після служби в армії працював різноробочим на будівництві, деякий час в СТОВ «Цукровик» Прилуцького району.
У листопаді 2016 року був призваний на військову службу Прилуцьким об’єднаним військовим комісаріатом і служив за контрактом у 25-й десантно-штурмовій бригаді гранатометником-розвідником.
Загинув під час виконання військових обов’язків від кулі снайпера російсько-терористичних бандформувань в Донецькій області 28 листопада 2017 року.
Похований у м. Прилуки.
Саник Олег Володимирович
21.07.1980 року народження, с.Поділ Срібнянського р-ну Чернігівської області
Народився у сім’ї українців. Батько – інженер, мати – медична сестра. Батьки померли.
1986-1997 роки – навчання у школі №6 м. Прилуки;
1997-2000 роки – навчання у Прилуцькому радгосп- технікумі на відділенні «обслуговування установок та систем газопостачання»;
Трудова діяльність:
- до 2001 року – ПЗК ПАПК;
- З 20002 року – АТ «Укргазбуд» БУ№1;
- Прилуцька виховна колонія;
- ТОВ «Агрокім».
2000-2005 роки навчання на заочному відділенні Іванофранківського університету нафти і газу.
29.01.2015 року мобілізований у 4 хвилю мобілізації. Військову службу проходив у в/ч В0849 72-ої ОМБР на різних посадах, демобілізований 31.03.2016 року.
31.01.2017 року уклав контракт на військову службу і направлений у навчальний центр №169 м. Десна. Солдат за контрактом, командир бойової машини, командир механізованого відділення в/ч В0849 72-ої ОМБР.
З 02.02.2017 по 12.04.2017 року безпосередньо виконував завдання на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів 1-го ешелону оборони в районі проведення АТО на території Донецької та Луганської областей.
12.04.2017 року героїчно загинув під час виконання бойового завдання в результаті мінно-вибухової гранати від черепно-мозгової травми, множених осколкових проникаючих поранень тулуба, несумісних з життям, отриманих внаслідок артилерійського обстрілу зі сторони незаконних формувань ДНР на взводно-опорному пункті 8-ої механізованої колони 3-го механізованого батальйону в/ч В0849 72-ої ОМБР в районі шахти Бутівка м. Авдіївка Донецької області.
Манжола Віктор Іванович
Народився 25 лютого 1965 року у селі Канівщина Прилуцького району Чернігівської області.
Мобілізований до лав Збройних Сил України весною 2015 року, з 26 травня того ж року перебував у зоні проведення АТО, потім вступив на військову службу за контрактом.
Солдат 30-ї окремої механізованої бригади (м. Новоград-Волинський Житомирської області). Помер 29 вересня 2016 року від серцевої недостатності у розташуванні військової частини у районі села Трудівське Волноваського району Донецької області.
Похований у місті Прилуки Чернігівської області.
Задорожній Віктор Володимирович
Народився 13 березня 1978 року в с. Ковтунівка, Прилуцького району, Чернігівської області, українець.
В 1993 році закінчив 9 класів Дубовогаївської школи, після чого навчався в Дігтярівському професійному училищі.
З 01 грудня 1996 року був призваний до лав Збройних Сил України на строкову службу (в/ч Д-0050, стрілок). З 26 травня 1997 року був переведений до в/ч Д-0140, з березня по червень 1998 року – командир відділення.
Працював по найму робітником в Російській Федерації.
Мобілізований до Збройних сил України - 11.02.2015 року.
Загинув 25 жовтня 2015 року в селі Кам’янка Ясинуватського району Донецької області неподалік траси Слов’янськ – Донецьк.
Похований в с. Дубовий Гай.
Матяш Григорій Володимирович
Народився 15 червня 1989 року у місті Прилуки Чернігівської області.
У 1991 році, разом з батьками, виїхав для постійного проживання до міста Києва. До 8-го класу навчався у ЗОШ І-ІІІ ступенів № 211 з англійським напрямком, далі продовжив навчання у школі № 240 міста Києва.
У 2006 році втупив на навчання до Київського суднобудівельного коледжу, але за спеціальністю не працював.
Захоплення ковальським мистецтвом переросло у професію. Григорій Матяш став відомим ковалем-реконструктором школи традиційного ковальства. Його роботи високо цінувалися колекціонерами. Учасник багатьох Всеукраїнських фестивалів ковальського мистецтва: «Ковальська Весна», «Гамора — 2015» та інших.
Працював у Центрі традиційного ковальського ремесла музею народної архітектури і побуту «Пирогів».
Член добровільної громадської організації бойових мистецтв «Спас».
Учасник Революції Гідності, після початку російської агресії, одним з перших вступив на військову службу.
Молодший сержант міліції полку патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1» Головного управління МВС України у Дніпропетровській області.
Загинув 31 липня 2015 року під час мінометного обстрілу у районі села Піски Ясинуватського району Донецької області.
Указом Президента України № 573 від 10 жовтня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Похований у місті Прилуки.
Джевага Сергій Олександрович
Народився 28 вересня 1971 року у місті Прилуки Чернігівської області.
У 1988 році закінчив Прилуцьку середню школу № 2.
Після закінчення школи навчався у Київському Державному університеті телекомунікацій. З 1991 року працював електромеханіком у Прилуцькому центрі електрозв`язку. Після початку бойових дій на Донбасі вступив до лав добровольчого батальйону. Солдат, командир міномету 2-го батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас».
Загинув 29 серпня 2014 року, під час виходу т. зв. «зеленим коридором» з Іловайського котла.
Перебував у складі автоколони батальйону «Донбас» по дорозі Многопілля — Червоносільське Амвросіївського району Донецької області.
Під час обстрілу колони з кулеметів дістав смертельне поранення. Помер на руках побратима. Тіло С. Джеваги досьогодні не знайдене та не ідентифіковане.
Указом Президента України № 176/2015 від 25 березня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Деркач Сергій Павлович
Народився 11 грудня 1973 р. у м. Івано-Франківську.
Закінчив середню школу №12 у м. Прилуки та Прилуцьке медучилище. У 1998 році закінчив Харківський військовий університет за спеціальністю «Метеорологічне забезпечення».
З червня 1998 року проходив службу на офіцерських посадах у Збройних Силах України.
З 30 грудня 2013 року — заступник командира танкового батальйону по роботі з особовим складом.
Загинув 30 липня 2014 року у ході бойових дій у зоні проведення антитерористичної операції.
Похований на кладовищі міста Прилуки Чернігівської області
Указом Президента України №708/2014 від 8 вересня 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Безгубченко Сергій Борисович
Народився 7 січня 1989 року у селі Сухополова Прилуцького району Чернігівської області.
У 2006 році закінчив 11 класів Сухополов'янської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Призваний до Збройних Сил України 19 березня 2014 року у військову частину А 1815 (селище Гончарівське Чернігівського району.
Загинув в ніч з 3 на 4 вересня 2014 року біля села Дмитрівка Луганської області під час обстрілу.
Похований у селі Сухополова Прилуцького району Чернігівської області.
Лавренчук Віктор Іванович
Народився 7 жовтня 1986 року у місті Дьйор (Угорщина).
З 2004 по 2006 рік проходив військову службу у Військово-морських силах України.
Навчався у Прилуцькому агротехнічному коледжі. Працював на робітничих професіях у сфері будівництва.
До Збройних Сил України призваний із першою хвилею мобілізації у березні 2014 року.
Проходив службу у складі військових частин, які здійснювали охорону кордону з РФ на одному з блокпостів у північних районах Чернігівської області.
У червні 2014 року військова частина була передислокована у зону АТО.
Старший солдат, старший навідник мінометної батареї військової частини А 1688 (селище Гончарівське Чернігівського району).
Під час одного з боїв отримав кульове поранення.
У листопаді 2014 року В. Лавренчук перервав 30-денну відпустку, дізнавшись, що їх військова частина передислоковується у район донецького аеропорту. Відразу прибув до місця несення служби.
Загинув 8 грудня 2014 року під час артилерійського обстрілу у районі селища Піски (Донецький аеропорт) Ясинуватського району Донецької області.
Похований у селі Рудівка Прилуцького району Чернігівської області.
Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Бойко Валентин Анатолійович
Народився 4 серпня 1979 року у місті Прилуки Чернігівської області.
Закінчив Прилуцьку ЗОШ I-III ступенів № 3 та Чернігівське професійне училище № 5. Працював залізничником.
У березні 2014 року був призваний до лав Збройних Сил України.
Сержант, командир мінометного розрахунку військової частини А 1688 (селище Гончарівське Чернігівського району).
Загинув 8 грудня 2014 року під час артилерійського обстрілу у районі селища Піски (Донецький аеропорт) Ясинуватського району Донецької області.
Похований у місті Прилуки Чернігівської області.
Потієнко Анатолій Юрійович
Народився 13 серпня 1983 року у селі Придеснянське Коропського району Чернігівської області, з 2008 року проживав у селі Валки Прилуцького району Чернігівської області.
У 1998 році закінчив Городищанську неповну середню школу Коропського району.
Працював різноробочим. Перед призовом працював в особистому селянському господарстві.
Призваний до лав Збройних Сил України Коропським районним військовим комісаріатом 31 березня 2014 року до військової частини А 1688 (селище Гончарівське Чернігівського району).
Загинув 7 січня 2015 року під час бою у районі села Новогнатівка Волноваського району Донецької області.
Похований у с. Боршна Валківської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.
Указом Президента України № 76 від 1 березня 2016 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Міхнюк Олег Іванович
Народився 27 жовтня 1965 року у селі Мала Дівиця Прилуцького району Чернігівської області. У 1984–85 роках брав участь у бойових діях у Республіці Афганістан. Отримав два поранення. Кавалер двох орденів Червоної Зірки та медалі «За відвагу».
Активно займався громадською роботою Один з ініціаторів і засновників Української спілки ветеранів Афганістану (УСВА), заступник голови УСВА з питань медико-соціальної реабілітації ветеранів та військово-патріотичного виховання молоді За плідну роботу по патріотичному вихованню молоді був нагороджений орденами «За мужність» ІІІ ступеня (1999) та ІІ ступеня (2004).
Активний учасник Революції Гідності. Сотник 8-ї сотні Майдану.
З початком військової агресії проти України пішов добровольцем до 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар».
Сержант, командир «афганської» роти.
Загинув 20 серпня 2014 року біля селища Новосвітлівка Краснодонського району Луганської області.
Похований у місті Києві.
Указом Президента України № 660 від 21 серпня 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов’язку» нагороджений орденом «За мужність» І ступеня (посмертно). 24 серпня в день 24-ї річниці незалежності України Олегу Міхнюку посмертно присвоєно Звання Герой України.