с. Охіньки
Красиві Охіньки зі своїми ставками й містками, горами та долинами, лісами і полями.
Село відоме ще з XVII століття. Документальних відомостей про назву немає, але є легенда, що жив тут козак Охонько, який і заснував село. Охіньки були зруйновані монголо-татарами й існували до 17 ст. "пустим селищем". Заселили "пусте селище" в 1688 році козаки Троцини. У Трохима (Троця) народився син Антон з ангельським голосом, та таким, що люди зачаровано слухали його спів. Згодом слава про його голос долинула аж до Москви, до царівни Софії. Як нагороду для батька за такого чудового сина, жалувано йому звання сотника Срібнянського і право заселити хутір Охіньки. Придворний півчий Антон заступив батька на сотницькому уряді в Срібному і прослужив там 30 років.
У книзі "Прилуччина" В. Маценко пише: "По красі місцевості звертають на себе увагу село Охіньки з красивим будинком Троцини". Але, на жаль, ще й досі не вдалося знайти місце цієї садиби. Люди кажуть, що вона була в старому саду.
У 1845 році в Охіньках діяли 2 невеликі суконні фабрики: фабрика поміщика Троцини та Милорадовича, працювало там по 25 робітників. Перша Введенська церква була збудована до 1730 року. У 1937 році церкву в селі зруйновано. Аж через 70 років (в 2007–му) в селі знову відкрилась церква - всією громадою зібрали кошти, купили і хату та переобладнали її під церкву.
| Об’єкти для огляду: |
Церква на честь введення в храм Пресвятої Богородиці
Дерев'яна церква на кам'яному фундаменті, одноглава збудована в с . Охіньки 1863р. на кошти поміщика Дмитра Троцини. Дзвінниця була разом з церквою , яка підтримувалася чотирма дерев'яними колонами. На позолочених куполах церкви та дзвінниці височіли металеві хрести. Введенська церква, без сумніву ,була окрасою села і його духовною святинею.Гарна ,ошатна ,вона підносилась у височінь на лівому березі утки.Поруч з церквою було маленьке кладовище:тут завершили свій життевий шлях окремі представники родини Троцин, а також деякі глибоковіруючі охінчани.
На початку 20-х років церква ще діяла , при ній був дитячий та дорослий церковні хори. У роки колективізації церкву закрили, у цей час вона зазнала внутрішньої руйнації. Познімали ікони, панікадило та знищили всі святині, на іконах танцювали і біснувалися не аби хто,а самі Охінчани, яких в цій же церкві колись хрестили і причащали. Але Бог поруган не буває, ті люди пішли з життя, а їхні діти і онуки розраховуються за гріхи батьків.
З церкви зробили зерносховище,а в повоєнні роки вона стояла пусткою в забутті.І вже в мирний час люди села Охіньок вирішили жити без Бога і повністю власноруч зруйнували церкву ,навіть вирили фундамент. Було зруйновано і маєток Троцин.
Єдиною згадкою про Свято-Введенську церкву залишився маленький дзвін. В 2005 р духовність Охіньок поступово починає відроджуватись.Було зареєстровано церковну громаду,відбудували нову церкву.
В ній і знайшов свое друге життя дзвін. Вже в 2007 р стараннями братів Бондаренків, церковного старости при настоятелю ієрею Василю (Кривляку)відбулося довгоочікуване освячення Свято-Введенської церкви.