м. Прилуки
Тихоплинний Удай, оспіваний поетами, плавно несе свої води в ріку Сулу. На крутому березі річки почало будуватися наше місто. Дослідження археологів свідчать, що люди прийшли сюди ще в сиву давнину, в часи, коли формувалася східнослов'янська або праукраїнська народність на просторах Придніпров'я, Побужжя й Придністров'я. Археологи назвали їх черняхівцями та визначили умовний вік існування: ІІ-У століття нашої ери. Залишки поселення черняхівської культури поблизу міських валів в Прилуках дослідили чернігівські археологи у 1990 році.
Прилуки — прадавнє місто зі своїм особливим, неповторним колоритом. Недаремно з 1995 року воно увійшло до Ліги історичних міст України.
| Об’єкти для огляду: |
Арт-об'єкт "Я 
Прилуки"
Ось і відбулася святкова та незабутня мить для міста, коли кульки патріотичного кольору полетіли до неба, а ведуча оголосила про офіційне відкриття арт-об’єкту "Я ❤️Прпприиирр Прилуки".
Новим сучасним та креативним арт-об'єктом "Я ❤️Прилуки" доповнився архітектурний ансамбль самого серця Прилук.
Депутат Чернігівської обласної Ради від Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» Пащенко Сергій Олександрович втілив в реальне життя сучасний та креативний арт-проект, починаючи від самої ідеї та закінчуючи повним фінансуванням та встановленням нового для прилучан місця зустрічей, побачень, цікавого дозвілля!
Скульптура князя Володимира Мономаха
Вперше місто згадується під назвою «Прилук-город» 1085 року в «Поученії Володимира Мономаха своїм дітям». Про цю першу сторінку в історії нашого міста нагадує величний пам'ятник на Валу: чотирьох метрова бронзова скульптура князя В. Мономаха.
Полкова скарбниця Гната Ґалаґана
Від козацької доби і до наших часів збереглися безцінні архітектурні пам'ятки, які пов'язані з розквітом українського бароко.
Серед монументальних мурованих споруд міста Прилуки найстарішою є полкова скарбниця побудована в 1714 році за кошти прилуцького полковника Гната Ґалаґана. Прямокутна у плані споруда збудована з місцевої міцної цегли на вапні, має глибоке підземелля, перекрите склепінням. Стіни цієї невеликої за розмірами споруди сягають метрової товщини.
Колись тут, в обкутих залізом дубових скринях зберігалася привезена з походів коштовна зброя, одяг, на полицях — полкові прапори, перначі, значки, в дерев'яних барильцях — срібні таляри, орти, рублі, мідні шеляги, копійки, полушки. Нині ця споруда — пам'ятка цивільної архітектури Лівобережної України.
Під стінами скарбниці є ще один скромний пам'ятник козацької доби – могила невідомого козака ХVІІІ століття, домовина з тілом якого була знайдена на початку 1990-х років, під час проведення в місті підземних комунікацій.
Спасо-Преображенський собор
Спасо-Преображенський собор у Прилуках — мурована культова споруда у стилі українського бароко, цегляна, на цегляному ж фундаменті, оштукатурена й побілена.
Дерев'яна Спаська церква була побудована приблизно у 1653—55 роках (у 1653 і 1654 роках вона мала ще недобудовані бані). Наприкінці XVII — на початку XVIII століття ця церква згоріла.
На місці попреднього храму у 1710—20 роках коштом прилуцького полковника Гната Галагана була споруджена нова мурована п'ятибанна церква.
Під час прилуцької пожежі 14 вересня 1781 року, коли згорів дерев'яний собор Різдва Богородиці, Спасо-Преображенська церква, вочевидь, теж постраждала, але не дуже, бо в документі «О сгоревшем в городе Прилуке в бывшей пожар разном строении» вона не згадується.
Після здійснення необхідного ремонту Спасо-Преображенська церква була освячена соборною, якою вона лишалася до 1817 року, коли був освячений новозбудований собор Різдва Богородиці.
Спасо-Преображенська церква діяла як парафіяльна. При храмі діяли школа й шпиталь. Наприкінці XIX століття храм був обнесений цегляною огорожею, була поставлена сторожка (дотепер не збереглися).
За совєтів у 1930 році церкву було закрито.
По війні після декількох етапів реставраційних робіт, які розпочалися у 1960-х роках, у 1991 році церква знову була освячена соборною і прийняла перших віруючих. Нині це собор (другий кафедральний) УПЦ МП (Прилуцьке благочиння Ніжинської єпархії).
Трьохсвятительська церква
На околиці міста Прилуки величаво красується Трьохсвятительська церква. Чудова дерев’яна споруда приймає прихожан і з радістю повідає про історичні події, які зберігаються в її стінах. Храм розмістився у так званій в народі місцевості – Кустівці.
Церква побудована в 1865 році. Це вже третя святиня, розташована на цьому місці. Раніше зведені на цій території святині згорали з невідомих причин.
Перша церква була побудована в 1752 році і існує думка, що в давні часи вона була освячена на честь святкування Усікновення глави Іоанна Предтечі. І до сьогодні цей день вважається храмовим. Після революції церква була закрита і належала колгоспу. Була використана як стайня і склади. Нинішня святиня була освячена в 1878 році, а її зовнішній вигляд характеризують як «парафіяльний». Велике враження святиня виробляє взимку. Вона чудово гармонує з навколишнім сніговим покривом, і на його тлі гарно виглядає біло-блакитні фрески. У Трьохсвятительської церкви постійно здійснюються богослужіння і в міру можливості виробляються відновлювальні роботи. Була проведена реконструкція даху і зовнішніх стін. Також частково оновили внутрішнє оздоблення.
Церква Іоана Предтечі
У 1708—09 роках прилуцький полковник Дмитро Горленко на свої кошти побудував дерев'яну Іоанно-Дмитрівську церкву на честь святих — патронів гетьмана Івана Мазепи та його самого. Вона розташовувалась неподалік від Київської брами на вигоні посаду Квашинці. Цей храм проіснував майже 70 років, і в 1780 році на її місці було зведено нову церкву, також в ім'я Іоанна Предтечі і св. Дмитра. Храм був розібраний у середині XIX столітті, а на місці престолу побудована невеличка каплиця.
Нова (сучасна) мурована церква з престолом Іоанна Предтечі та ікони Матері Божої Троєручниці побудована на новому місці — на розі Київської та Іванівської вулиць. 28 серпня 1865 року відбулось урочисте її освячення.
Спочатку п'ятибанна церква і триярусна дзвіниця стояли окремо, а 1910 року їх було об'єднано прибудовою, що дало змогу майже вдвоє збільшити площу культової споруди.
На подвір'ї Іванівської церкви, з боку вулиці, 1893 року збудована каплиця, присвячена сім'ї імператора Олександра III («в пам'ять чудесного звільнення 17 жовтня 1887» під час аварії потяга).
У лютому 1930 року Іванівську церкву було закрито, хрести і дзвони знято, а у приміщенні культової споруди розмістились військові склади 224-го стрілецького полку, що стояв у Прилуках. Пізніше в церкві перебували рукавична фабрика, пожежна охорона, а з 1964 року — склад міського управління торгівлі.
1993 року напізруйнована Іванівська церква була передана віруючим православної церкви Московського патріархату.
У 1996—2001 роках Іванівська церква повністю відреставрована і 22 січня 2001 року освячена.
Стрітенський собор
Стрі́тенський собо́р у Прилу́ках — пам'ятка української церковної архітектури XIX століття. Збудований для увічнення пам'яті вбитого 1 березня 1881 року імператора Олександра II.
Про те, що спорудження храму було пов'язане з убивством царя, свідчать написи на поштових листівках початку ХХ століття: «Городская площадь и часовня в память Императора Александра II» та «Городская Управа и часовня в память Императора Александра II».
Фінансувалося будівництво переважно за рахунок міського голови Івана Дедіна. Відомо, що Іван Дедін пожертвував на будівництво собору 60 тисяч карбованців золотом, що на той час було величезною сумою. В одному з документів тих років писали про будівництво храму: «своєю красою, благоліпністю і зручностями буде прекрасним пам'ятником старанності жителів міста Прилук, у якому міський голова Дедін має почесну частку участі і як жертводавець, і як заступник і представник суспільства».
Будівництво було завершене в 1889 році.
У кінці 1929 року більшовики закрили Стрітенську церкву, а наступного року в ній розмістився Окружний краєзнавчий музей.
Під час окупації Прилук німцями церква знову була відкрита для віруючих.
У 1940-і роки після закриття радянською владою Густинського монастиря в собор перевезли частину ікон.
У 1960 році знову передана під музей. Будівлю повністю реконструювали. Тепер це стала зовсім інша за стилем архітектурна споруда. Проте навіть після реставрації на фасаді під товстим шаром штукатурки й фарби проступали два хрести, які завісили величезними портретами Леніна та Фрідріха Енгельса.
Лише 2007 року Стрітенську церкву вкотре повернули церковній громаді. Міською громадою його було передано Густинському Свято-Троїцькому монастирю.
На даний час у храмі ще ведуться ремонтні роботи, однак він уже відкритий для прихожан.
Миколаївська церква
Микола́ївська це́рква-дзвіни́ця — православний храм у місті Прилуках, історико-архітектурна пам'ятка українського бароко першої половини XVIII століття.
У 1717—1720 роках коштом прилуцького полковника Гната Ґалаґана та його дружини Олени поряд із Спасо-Преображенським собором була збудована Миколаївська замкова церква. Будівля в стилі українського бароко мала вигляд високої мурованої дзвіниці, в ній розмістилася однонавна церква на честь Святого Миколи-Чудотворця, а також дзвіниця Спасо-Преображенського собору. Крім того, вона слугувала брамою-проїздом на територію Прилуцького замку.
1817 року Миколаївська церква отримала значні пошкодження через пожежу. Під час відновлення над колишнім бабинцем храму була прибудована нова класицистична дзвіниця.
Згодом церква знову була сильно пошкоджена. Повна її реставрація проведена в 1986 році. У 2011 році поблизу двізиці відкрили пам'ятник Йоасафові Білгородському.
Будинок Шкуратова
Житловий будинок в стилі модерн, стилізований під романтичний замок, побудував в Прилуках статський радник В. Шкуратов, просвітитель, нащадок старовинного козацького роду часів Б. Хмельницького. Планування будівлі вільна, асиметрична. Різні по висоті обсяги створюють контрастну композицію, центром якої є гранована башточка. Центральним елементом внутрішнього планування є сходи, навколо якої розташовуються кімнати. В радянські часи в будівлі розміщувалася школа №4. В даний час будинок Шкуратова в аварійному стані. Планується реставрація.
