с. Ковтунівка
Ковтунівка належала до Полтавської губернії, Прилуцького повіту, Яблунівської волості. Знаходиться село на лівому березі невеличкої річки Рудки. За переказами старожилів, назва його пішла від прізвища першого поселенця Ковтуна. До речі, і тепер у селі багато прізвищ Ковтун.
Знаходиться Ковтунівка за 17 км від м. Прилуки та за 158 км від обласного центру. До найближчої залізничної станції Линовиця – 8 км. Здавна село розділялося на дві половини, одна з яких належала панові Денісієвському, де люди були кріпаками, а в другій жили вільні козаки та частина казенних селян.
До 1917 року селу належало 2400 десятин землі, із них поміщицької 1000 дес., куркульської – 800 дес., решта розділялася між середняками та бідняками.
З усіх боків Ковтунівка оточена ярами, болотами та лісосмугами. За 2 км від села знаходиться невеличке озерце, яке зветься Панікарове. Назва походить від його господаря, заможного чоловіка Панікара, який там мав багато десятин землі. А щоб напувати волів та коней, коли обробляли цю землю, викопали за його наказом це озерце.
| Об’єкти для огляду: |
Церква Різдва Пресвятої Богородиці
На території Ковтунівської сільської ради зареєстрована та працює УПЦ Різдво - Богородицької парафії. Священнослужителем служить Вус Віктор Іларіонович його парафія поширюється і на с. Дубовий Гай. Релігійна організація розташована у приміщенні , яке належить райспоживспілці (магазин), але це приміщення бувшої земської школи та побудовано в 1911 році.
Село Ковтунівка невеликий населений пункт, зовсім мало громадян села відвідують церкву, в основному масово на великі церковні свята. Релігійна організація с. Ковтунівка входить в реєстр неприбуткових організацій.
В 1901 році було побудовано п’ятиглаву красиву дерев’яну церкву і знаходилася вона на території , де на даний час знаходиться будинок культури, але нажаль у двадцятих роках двадцятого століття була закрита.
Перенесено та відновлено церкву в селі Ковтунівка під час війни у 1941-1942 роках і знаходилася вона по центральній вулиці села Ковтунівка до 2000 року.
В зв’язку з аварійним станом будівлі в 2000 році було перенесено церкву у приміщення бувшої земської школи ( побудованої в 1911 році), і на даний час знаходиться там.
У 2000 році з приміщення сховищ Чернігівського історичного музею у церкву були привезені частини іконостасу, які представляли художню цінність, а у сховищах прийшли в занедбаний вигляд. Після реставрації вони отримали нове життя у інтер’єрі нашої церкви. Тому унікальність цього храму є синкретичне поєднання іконописних, мистецьких традицій давнини і сучасності. Церква оздоблена рушниками і декоративною вишивкою, що була зроблена майстрами різних поколінь.