смт. Линовиця

Сама назва одного з найдавніших сіл Прилуччини походить від прізвища Войта Васка Линовицького – першого поселенця, поляка за походженням, який заснував тут хутір. За іншою версією Линовиця взяла назву від річки, в якій було багато риби, зокрема линів.

Розкинулось село Линовиця обабіч річки Рудки, яка колись була правою притокою Удаю. А на сьогоднішній день вона замулилась і заросла очеретом.

У 1697 році прилуцький протопоп Іван Магеровський купив хутір Линовицький і заснував слободу, яка Універсалом гетьмана Скоропадського в 1709 році передана Магеровському у власність. Петро I своєю грамотою у 1718 році передав Линовицю гетьману Іванові Скоропадському.

 -  Колишні володіння графів де Бальменів та князів Жевахових.

Мінялися роки, змінювалися і господарі Линовиці. У 1781 році село Линовицю купила поміщиця Марія Башилова, яка віддала його в придане за дочкою Софією, що вийшла заміж за графа Петра Антоновича де Бальмена. На березі найбільшого ставка, обсадженого дубовим гаєм, розмістив він своє помістя. Історія помістя пов'язана з перебуванням тут видатних діячів української, російської літератури та мистецтва

- Свято-Успенська церква (1819р.)

В 1735 р. побудована козача дерев'яна церква на честь апостола Луки. В 1778 р. по своїй дряхлості церква розвалилася, і на місті церковного престола побудована цегляна каплиця. Вона проіснувала до 1927 р. Знаходилась вона на кінці садиби Опенька і Грони. Невисокий пагорб нагадує нам, що колись там стояла якась споруда. В кінці XVIII ст. Линовиця була продана поміщиці М. Башиловій, яка приїхала з нерідною дочкою -Софією Олександрівною, яка пізніше вийшла заміж за П. де Бальмена і розпочала будувати кам'яну церкву. Церква побудована 1819 р. з дзвіницею і кованою огорожею, як пам'ятник перемоги над Наполеоном. У церкві бували: Т. Шевченко, М. Маркевич, Є. Гребінка. Під церквою знаходився сімейний склеп, де поховали де Бальменів і князя Д. Жевахова. Софія Олександрівна похована на церковному погості при вході з правого боку. Мирне життя Линовицького приходу було перервано після жовтневого заколоту. На початку 30-х рр. влада закрила церкву, зняли дзвони, розібрали дзвіницю на цеглу, склепи знищили. Закриту церкву віддали під складське приміщення. Перед війною влада в церкві відкрила клуб. У 1942 р. за рішенням старостату та проханням віруючих у Линовиці знову відкрили церкву, яка пізніше була закрита радянською владою. Багато років церква піддавалася природньому і людському руйнуванню. А в період будування нової школи в 1985 р. деяким захисникам "старої моралі" як більмо на очах заважало сусідство школи з церквою. І ось 21 червня 1985 р. на першому році перебудови була знищена Свято-Успенська церква. У 1995 році Успенська церква була відновлена ​​в первозданному вигляді.

- Парк та дуб Тараса Григоровича Шевченка

Дружні відносини з Яковом де Бальменом були у великого українського поета Тараса Шевченка. Сам Тарас Григорович не раз приїздив у село Линовицю. Досі линовчани зберігають камінь, на якому він сидів, а парк, де він часто прогулювався, назвали Шевченковим. У графів де Бальменів жив і відомий художник Лев Жемчужников, який малював картини та записував від селян народні пісні.

Парк Жеваховський 

Належав відставному генералу Голеву. Після його смерті в 70–ті рр. ХІХ ст. садиба була куплена графом Д. Д. Жеваховим, котрий посадив алею веймутової сосни, ялини звичайні та сріблясті, дуби пірамідальні та черешчаті, липи дрібнолисті та великолисті, черемху, аличу та декоративні кущі. Після смерті Д. Д. Жевахова його сини у 1909–1910 рр. заклали фруктовий сад, відновили алеї. Вздовж парку з пд. боку широкий став. Над ставом знаходився палац Жевахових (знищений), садибні будівлі. Найбільша окраса парку – унікальна мальовнича алея кедру європейського. Серед ряду вікових дубів особливо виділяється дуб–велетень (нині в занедбаному стані). Взятий під охорону Линовицьким цукрокомбінатом, як пам'ятка садово–паркового мистецтва. Площа 19,3 га. Розташований на південній околиці смт Линовиці.